Як Чарлі Чаплін запалив «Вогні великого міста»

Приступаючи до обговорення класики світового кінематографа хочеться почати з дивовижної комедії. Творіння Чарлі Чапліна «Вогні великого міста» стало для нього найзнаковішою картиною і, в той же час, однією з останніх німих кінострічок світового кінематографа. Чому Чаплін вирішив зняти німе кіно, коли звукове вже пару років панувало в світі і про те як він запалив «Вогні великого міста» сьогодні розповість Головна.

огни большого города

130-річчя Великого смішного

У 2019 весь світ ревів від захоплення і сміявся більше ніж зазвичай. Хто знає, можливо, напередодні пандемії всім потрібно було вдосталь насміятися? Тим більше, що й привід був не пересічний – 130 років виповнювалося королю коміків – Чарльзу Спенсеру Чапліну, якого, по закінченні цих років, так ніхто так і не зміг переграти. Картини Чапліна демонструвалися в кінотеатрах, де виконувалися в супроводі симфонічних оркестрів, проводилася обробка відеоматеріалу і старі стрічки набували нових відтінків. І всі раптом зрозуміли, що фільми Чапліна поза часом і багато в них того, що актуально й досі.

огни большого города съемки

Перед нами епохальна картина «Вогні великого міста» (англ. Big City Lights) – з одного боку комедія, наповнена гегамі (смішними трюками, характерними для того часу), а з іншого – гостра сатира на суспільство, знята за часів Великої депресії. Чарлі Чаплін працював над нею 3 роки. Сценарій нещадно переписувався, зйомки затримувались. Та й в підсумку,  затрималися настільки, що для кіно в 1927 році почалася нова звукова епоха, а Чаплін все зволікав. Щоб в 1931 представити публіці свою німу картину, в якій він виступив: сценаристом, актором, режисером, продюсером, балетмейстером і навіть композитором. Дивно, але фільм виявився потужнішим і образнішим за своїх звукових побратимів. Тут позначилася і пластика кадру, і вигадки режисера, і сценарій, написаний в стилі оперного лібрето. Все тут грало на руку Чапліну.

огни большого города

Перший кадр – відкриття пам’ятника – запрошені вершки суспільства.  Графиня пафосно виголошує промову. З пам’ятника падає завіса і перед нами постає маленький блудько, що затишно вмостився на руках у однієї зі статуй. Крик, паніка! Ні-ні, нікого, звичайно, не цікавить доля людини, яка призвела його до страждань, адже пам’ятник, запаяний в мармур, набагато важливіший за людське життя. А Чаплін далі, з властивою йому самоіронією, висміює не їх, а себе.

Людина, яка сміючись, не сміється

Все в картині «Вогні великого міста» символічно, приховано, заведено в рамки контексту. Простий, чесний, милосердний і порядний герой Чарлі закохує в себе і змушує собі вірити. Вірити в те, що в нашому суспільстві, що існує поза часом і простором, все буде добре – адже не перевелися ще люди, які можуть сподіватись на диво. І за збігом часу, кожен, хто дивиться кіно, ловить себе на думці, що бачить в місті Чапліна своє, унікальне, наповнене спогадами місто.

огни большого города

У розмові про Чарлі Чапліна, неможливо не згадати і те, що він зміг відділити кіно від атракціону. Чаплін знімав стрічки в модному комедійному жанрі і ставив перед глядачем питання. Та вже тоді змушував подивитися в дзеркало і побачити в ньому відображення всіх вад і недоліків, властивих людству. Це великий фільм, великого майстра, дивного коміка з сумними очима, улюбленця жінок, публіки і кіномистецтва. Безумовно, Чаплін – геній поза часом, готовий бути смішним, щоб змусити замислитись.

Головна по кіно: Аліна Головіна